Законність електрошокерів в Україні - детальний огляд

Електрошокер Закон чи Законне носіння шокера в Україні? 

У світлі досить непростої ситуації, яка останнім часом складається на території України, дедалі більше людей замислюється про придбання дієвих засобів для особистого самозахисту та заощадження свого майна, до яких, з цілком зрозумілих причин, можна зарахувати електрошокові пристрої. 

Однією з вагомих переваг цього типу засобів самооборони є те, що купити електрошокер у Києві та інших містах України можна через інтернет-магазини. 

Продавці даного або інтернет-магазини шокерів виду товарів стверджують, що жодних дозвільних документів на використання ЕШУ не потрібно, тоді як багато представників правопорядку вважають, що звичайні громадяни не можуть бути власниками електрошокерів. Таку позицію міліціонери обґрунтовують, посилаючись на ухвалу ВРУ "Про права власності на володіння окремими видами майна". 

Ця постанова свідчить, що використовувані представниками внутрішніх правоохоронних органів ЕШУ не можуть бути доступні населенню або окремим представникам громадських організацій, а також іноземним юрособам, які перебувають в Україні. 

Проте варто розібратися докладніше, чи законні вимоги міліціонерів.

Постанова Ради Міністрів УРСР "Про затвердження Правил використання спецзасобів при охороні громадського правопорядку", прийнята у 1991 році, не містить переліку ЕШУ або конкретних даних про технічні параметри електрошокових пристроїв, які допускаються до застосування представниками охорони внутрішнього правопорядку у разі активної оборони. Виходячи з цього виходить, що будь-які електрошокові пристрої заборонені для використання звичайними громадянами. З якого віку модно купувати Шокер? 

Але відразу виникає й інше питання. Наскільки юридично сильна, прийнята 1992 року постанова ВР України, про обмеження прав громадян на володіння електрошокерами? 

Для відповіді на це запитання звернемося за роз'ясненням до головного закону України, який діє на той момент. 

Відповідно до ст.97 Конституції України від 1978 року, парламент української держави уповноважений приймати постанови, закони, звернення, заяви та декларації. Проте їхня юридична сила значно менша, ніж в української Конституції. 

А відповідно до статей 57, 35 та 4 тієї ж Конституції від 1978 року, українським та іноземним громадянам, особам без громадянства, які проживають на українській території, посадовим особам та держ- або громадським організаціям необхідно неухильно дотримуватись лише законів та конституції України. Обов'язковість виконання постанов, ухвалених ВР, для цих категорій не передбачена. 

З цього випливає, що постанови ВР України мають лише рекомендаційний, але аж ніяк не обов'язковий характер виконання, оскільки, по суті, є документами, які не мають рівної з конституцією України сили. 

Це можна побачити, уважно звернувшись до деяких положень Конституції від 1978 року. Відповідно до неї до повноважень ВР України відносять: 

- можливість накладання вето на президентські укази, а також постанови, прийняті Кабміном, у випадках їхньої суперечності чи невідповідності законам та Конституції України; 

- тлумачення положень Конституції, а також законодавчих актів; 

- право звернення до Конституційного суду України з пропозиціями щодо надання висновків з питань конституційності чи законності зазначених актів (ст. 97 п. 31, 19, 29 КУ від 1978р.) 

Щодо нової Конституції України, яка розпочала свою дію 28.07.1996р., а саме ст. 41: 

- право громадян на приватну власність є непорушним; 

- право на приватну власність набуває виходячи з порядку, визначеного законом України; 

- нікого не можна протиправно позбавляти прав власності; 

- правовий режим власності може визначатися виключно відповідно до законів України.

Цивільний кодекс України також досить чітко визначає права власності. У його положеннях зазначено, що тільки на законодавчому рівні може бути встановлений перелік видів об'єктів, що підлягають вилученню. Проте на сьогоднішній день такого закону в Україні не існує. А це означає, що всі посилання представників правоохоронних органів на закон "Про права власності на певні види майна" не мають жодних юридичних підстав. 

Слід зазначити, що у практиці цей закон немає ніяких юридичних важелів на власників електрошокових пристроїв. За фактом більшість правоохоронців, говорячи про незаконність володіння простими громадянами ЕШУ, посилається саме на нього. 

Також часто міліціонери лякають громадян статтею 195-4 КУ про адміністративні порушення. Ця стаття передбачає для осіб відповідальність за зберігання, продаж, виробництво чи придбання електрошокових пристроїв, що використовуються у роботі правоохоронними органами. Але відповідного порядку в Українському законодавстві не передбачено. З цього випливає, що купівля електрошокера не може бути розцінена як правопорушення, а його фактичне застосування допускається за умови дотримання умов не перевищення необхідних меж самооборони. 

Знання законодавства та вміле апелювання фактами завжди допоможе довести вашу правоту у суперечці з представниками правопорядку. 

Відповідно до норм чинного законодавства, зокрема Наказу №17/17 від 29.11.2001р. та №92/669 від 10.10.2006р. Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, СБУ, а також за ознаками, визначеними Листом СБУ №36/6294 від 06.10.2004р. представлені пристрої не є спеціальними технічними засобами і не заборонено для використання приватними особами у власних побутових потребах. 

Висновок: законодавство України не містить кримінальної чи адміністративної відповідальності за носіння чи застосування електрошокера (електрошокового устрою).